…Табір на Соколі. Стоїмо, чекаємо при брамі. Із-за закруту виїздить електричний візок, має прапорець Верховного Отамана, і вже чути його бадьорий голос у привітаннях із пластунками…
… І знову приїздить на Сокіл, вже без офіційного, барвистого прийняття, хоче побути кілька днів серед молоді, що хоч і без зовнішньої форми, але зберігає пластовий стиль життя і пластові ідеали. Після табору наради і “кемпінг”…
Прощальна ватра у вишкільному таборі у Брустурах. З’являється він на вельосипеді. Хоче побачити, як влаштовано цей вишкіл провідниць юнацтва. Довідавшись, що мандруємо на Сокіл, іде з нами горами до долин Пруту…*
* Згадки про С. Левицького
Пластовий шлях. – 1977. – Ч.1 (52). – С.30-32.