Цього року сповнюється 75 років від початку таборування на Соколі. За три чверті століття Сокіл пройшов, як, зрештою, і цілий Пласт, надзвичайно цікавий та тернистий шлях. Хочемо розповісти про це, а зокрема про історію його початків.
У ранніх 1920 роках виразно окреслилася потреба мати власну пластову площу для літніх таборів. Зацікавився цим питанням о. Тит Войнаровський, який виєднав у Митрополита Андрея Шептицького для Пласту прекрасну поляну на схилі Сокіл біля Підлютого в Ґорґанах. Площу винаймлено Пластові на довготерміновий (100 років) ужиток за оплату 1 польського злотого річно.
Завдання підготувати оселю для таборовиків, а зокрема побудувати таборові споруди, взяв на себе курінь “Лісові Чорти”. Юрко П’ясецький виготовив пляни, а будовою керував його брат, Пік П’ясецький. Митрополит дозволив заготовити дерево на будову – стільки, скільки потрібно. Саму будову проводили майстри на службі Митрополита з допомогою Лісових Чортів і деяких інших пластунів та під пильним наглядом Піка. Побудовано чотири дерев’яні курені (два мешкальні, кухонний і командний курінь зі шпиталиком); згодом добудовано ще й світлицю, в якій могло вміститися 500 осіб.
1926 року відбувся перший пластовий табір на Соколі під командою скм. Івана Чмоли. Тяжкий був цей табір. Довелося ще завершувати курені, вирівнювати площу, робити спортивні майданчики, пробити дорогу до табору з-над Лімниці, прикрасити довкілля (славнозвісна “Алея Чмоли”). Табір відповідав найкращим зразкам тодішніх європейських скавтських таборів. Всю працю виконували таборовики, а зокрема Лісові Чорти, які були в булаві. Того ж року відбуто урочисте посвячення табору.
Після того рік-річно відбувалися на Соколі пластові табори. Тривали вони по три або чотири тижні кожен, на зміну: раз пластуни, раз пластунки. У кожній зміні було 100-200 учасників. Найчастіше бували т.зв. інструкторські табори, на рівні III пластової проби. Легендарним комендантом таборів пластунів став улюблений гімназійний професор, колишній полковник Січових Стрільців і один з Основників Пласту Іван Чмола.
Таборами пластунок провадили членки куреня “Ті, що греблі рвуть”, зокрема Цьопа Паліїв із допомогою Ґанки Коренець, Дарії Навроцької, Софії Мойсейович та інших. Табір двічі відвідував Митрополит Андрей Шептицький. Був прикутий недугою до крісла, отже його виносили на гору пластуни на спеціяльно для того збудованій лектиці.
Після заборони Пласту польською владою на Соколі продовжували відбуватися табори. Тільки тепер вони були під фірмою Комісії Виховних Осель та Мандрівок Молоді. Учасники не носили пластових одностроїв, але в їхніх серцях горіла пластова ідея. Проводилася пластова програма, панував пластовий дух, хоча й не було назви “Пласт”.
Сокіл став також вигідним місцем зустрічей таємного Пластового Центру, який провадив нелеґальним Пластом у роки польської заборони. Тут, далеко від людських очей, могли непомітно зустрічатися ті, за якими слідкувала польська поліція. Звідси вирушали делегації Пласту на світові скавтські Джемборі в Лондоні й Ґеделе. Переходили кордон таємними ходами на Закарпаття, а тоді вже прямували до цілі.
В атмосфері утиску займанцями, під добрим проводом, за продуманою програмою формувалися на Соколі пластові характери. Тут гартували свої крила ті,які потім очолили визвольну боротьбу українського народу, що врешті довела до відзискання незалежности України. Недаром Сокіл стали називати “Скобиним гніздом”.
У період Радянщини все на Соколі зруйновано. Чи то пляновим заходом режиму, чи просто розкраданням тими, що “не знали, що чинять” розібрано всі споруди на будівельний матеріял для вжитку кому де було вигідно, чи може навіть, щоб затопити в печі. Лишилися вмуровані в землю фундаменти. Лишився добре замаскований зроблений з моху на головній площі лицарський хрест Чмоли і його пластунів. Хрест цей випадково відкрито кілька років тому, і тепер він пишається на Соколі в повній своїй красі.
Дивлячись на Сокіл сьогодні, аж лячно стає, скільки роботи чекає на нас, щоб привернути його до колишнього стану. Але Сокіл є і буде! Він назавжди залишиться кузнею пластових характерів. Тільки непотрібно боятися мозольної праці. Як ті пластуни 75 років тому, засукаймо рукави й спільними зусиллями відбудуймо Сокіл! Уже стоїть один мешкальний курінь. З Богом і допомогою пластунів матимемо й решту!
Джерело: Пластовий Шлях, ч. 3 (127) 2001