Зависна доля не позволила мені приглянутися всьому з близька. А воно цікаво порівнувати все минуле з теперішнім і слідити дороги розвою цього, що живе, росте і пробивається крізь нетри буття. Я не був між вами, але в мене настільки уяви, що я в силі на основі оповідань відтворити собі образ вашої, нашої пластової стрічі.
Захоплення – отсе одно найвідповідніше слово на описання цьогорічного табору і стрічі. Може зле то лучу оба ці прояви нашого пластового життя разом, бо вони не тотожні скількістю і якістю учасників. Тільки це “захоплення” дасться до обох приміни
Одначе “захоплення”, це сильне слово містить в собі небезпеку. Воно наче якась гарна, різьблена й мальована коробка може бути – пусте.
Ні, не бійтесь зараз критики ваших вражінь і споминів. На цей раз це “захоплення”, ця коробка не була пуста. Її зміст був пластовий – і це для мене найважніше. Пластовий зміст – це дуже трудна до осягнення річ. Ви, що брали у цім участь, може й не здаєте собі справи з цього, в чім ця трудність.
Треба собі це усвідомити, щоби не зійти з доброї дороги і хоч вже по вакацийних феріях – з верхів Сокола не сходити в багонні низи. Скаже хто: головна трудність – плян і управа табору і стрічі. Це правда без пляну і енергічного його переведення не буде зовсім. Але плян це теорія, енергічна рука, це добра воля одиниці а дійсність і люди – безвидна, тверда, несвідомо уперта, бездумна гранітна скеля. Коли вона не лупається куди слід, то з паперового пляну не викується така форма, ніякий архитвір.
Отже попри плян і енергічну вмілу руку, потрібний, важний матеріял. Достарчення цього матеріялу, з якого розумний і в час передуманий плян і вміла рука витерсали зміст для “захоплення” цьогорічним табором і стрічою це ваша заслуга. Достарчення себе самих, з охотою піддатися залізній а потрібній і доцільній карности – це ваша заслуга, заслуга тих, що видердали до кінця в таборі і тих, що були на стрічі.
Думаєте може, що це якийсь дух мудрости зійшов нараз огненними язиками на ваші голови. Ні, це правдива мудрість життя поволи, поволи проникає у ваші переконання і чувства і надає їм форму, як каміняр обтесує поодинокі бруси, щоби вони дали й зложити в твір штуки. Загляньте тільки в ваші душі ви, що прибули тільки на стрічу як то вам дивно було довідатися при вступі до табору, що тут всьо стоїть залізною карністю.
А ви, що були у таборі, й не вперве доглянули ріжницю між зорганізованою цілістю – табором а тим неуформованим людським матеріялом, який не має ніякого спільного, одноцільного, плянового виду? Мабуть і побачили ви вперве, що Пласт як плян життя знає чого хоче і змагає до чогось що є викональне і правдиве.
Тільки доконче – цього розуміння, цього пластового духа у кождого, кождого пластуна. Бо ще є такі, що вже й з веселою, пластовою усмішкою позваляють над собою “знущатися” цій таборовій карности і знають, що на тій їх безжурно веселій “гарівці” стирається ціла велика, монументальна будівля “захоплення” Пластом, але – але ще вони духом поза пластом. Для них пластовий табор, стріча, захоплення – це щось сезонове, вакацийне, що минає і згодом нидіє у спомині. Вони ще не вміють у Пласті жити, постійно, плисти з його чистою филею, вважати його своїм домом з якого в життя, в те сіре, буденне, прозаїчне життя йдеться саме тільки на прогульку. Вони ще не вміють з Пласту виходити і до Пласту вертати.
А все таки. Чи цей захоплюючий табор не діло тих, що вернули з прогульки в життя назад у Пласт? Ці старші пластуни, що на них ждав Пласт стільки років, як на тих, що йому колись нададуть розгін в майбутнє і поведуть широкими шляхами, починають, ні – почали вже розуміти значіння життя в Пласті і вартість постійної праці для пластової ідеї. В сути річи поки що небогато їх, тих, думаю, що змагають до поступу в Пласті, до його розбудови а вже такий великий, зразковий успіх. Коли б так усі ці, що стають пластунами подумали: раз пластуном, пластуном на все… а не тільки на сезон, на рік, на два, на – на цих кілька годин, що мається на собі пластовий однострій.
Мотайте на вус (хоч і не маєте його): залізна карність внутрі і добре стороження вступу до Пласту перед непокликаними і нездисциплінованими. Плянова, систематична робота усіх – без ріжниці віку і “ранги”, бо це дає єдність і збірну силу і успіх і поступ. І не марнується часу і сил. Добрий поділ усіх чинностій. Старанна робота зі свідомим змаганням до успіху, до здобуття власному уладови збірної поваги і значіння.
Справедливе але й рішуче відношення до неробів, неслухняних і тих що своїм поведенням не виглядають на пластунів. Кому у Пласті затяжко, за строгі вимоги, хто морально за слабий – для цього не місце у Пласті. Бо Пласт у цілости, це постійний табор, в якому нема місця ні галапасам, ні тим, що в який небудь спосіб псують успіх совісної праці инших. Нехай попросту дальша діяльність Пласту буде ідейним продовженням діяльности пластунів в таборі. Нехай таборний плян дня переміниться в плян пластового дня кождого пластуна з окрема. Нехай в цім пляні найдеться місце і на прорух і на гігієнічне миття і на спортові вправи і на їду і на відпочинок і на науку і на виконання якогось там приділу збірної праці для Пласту. Нехай пластуни возьмуть собі за точку чести зладнити і виконати кождий сам для себе такий пр. Тижневий плян діяльности, щоби він був відбиттям, спомином життя в цьогорічнім обласнім таборі. А постійним табором нехай буде вам ваша пластова домівка.
Тоді і змагання о першенство курінів викажуть в слідуючім році більше розуміння значіння Пласту, ніж це було сього року – перед табором і стрічою.
Джерело: ЦДІАЛ. – Ф. 404. – Оп. 1. – Спр. 12. – Ар. 34-42