До історії організації 82-го пластового куреня імені Дмитра Вітовського при Бурсі Св. Йосафата
Я, Будзь-Бодревич Олексій, народився в 1910 році, в селі Нагоряни, під Львовом. До школи – 4 роки ходив у своєму селі.
1927 року тут мій товариш Юрій Сингалевич заложив Пластовий Курінь ім. Д.Вітовського. Наш курінь носив синьо-червону хустину. Вже, в 1928 році я, як пластун 82-го куреня, перебував в місячному таборі на “Соколі”, в Карпатах…
…На “Соколі” командантом – в 1928 році був Файгель, а в команді табору – Мурський і Володимир Янів. Варив їсти той, хто був штатним кухарем, в Академічному Домі, в студентській кухні, з вул. Супінського. Здається усусус. З табору ми робили різні прогульки.
Між іншим, на вакаціях в таборі перебував бувший полковник УГА – Іван Чмола. Він водив нас в походи. Пригадую його: низький, кремезний, команду. “Позір” говорив дуже швидко, через зуби, але як сказав, то в нас коліна самі притискалися і випростовувалися. Пригадую приїзд до табору головного отамана Пласту: Северка Левицького. Був старший, з стриженими, сивими вусами, поважний…
…Після сходження на Говерлу, я йшов сам через г. Горгани, до джерел р. Лімниці і до табору на Соколі. Там я переночував перед від’їздом. Табор існував два місяці. Один місяць пластунки, а один – пластуни. Пригадую з життя і прогульок в таборі відвідини митрополита А. Шептицького на Підлютому. Туди ми спеціяльно ходили. Вважали його своїм опікуном. Між іншим, в тій антинаціоналістичній пресі – мокулатурі – я бачив Шептицького з пластовою відзнакою – свастикою. Свастика – це не фашистський знак, а є старий архаїчний символічний :знак, що існував ще до виникнення Індії, з часів Середньої Азії, початку нашої цивілізації.
Свастика на Україні відома ще з часів Скіфів, що проживали на нашій території і була в їх орнаменті і в орнаменті других народів. Такі самі свастики були тисячі років, у прадавні часи, на Україні. Свастику вдячності вручала Верховна Пластова Рада видним особам, які найбільше заслужилися до розвитку Пласту. І таку Свастику – Вдячності вручили А. Шептицькому Верховною Пластовою Радою за добродійську діяльність в 20-тих роках, і до фашизму це нічого не має спільного…
Записав Любомир Довбуш,
9.ХІІ.1990 р.