…В 1929 – 1930 році я була в таборі Сокіл. Команданткою призначено Цьопу Паліїв. В таборі було 2 куріні “на горі”, де жили пластунки, а нище, в третьому курені, жила булава табору. Тут знаходилась і їдальня. В третьому курені жили: Ірена Шухевич – дочка адвоката Ст. Шухевича, Уляна (Ляся) Старосольська, дочка адвоката В.Старосольського та Дарії Старосольської…
…Пам’ятаю членів булави табору 1930 р. на Соколі: Соню Пригоду – студентку факультету фізичного виховання. Вона вела в нас руханку. Ще в булаві табору була Ірина Стрийська. Пам’ятаю, що Ірка Шухевич і Ляся Старосольська складали таборові пісні і вірші…
В с. Підлютому, біля Сокола, був табор для новаків – Остодор або Осмолода. Літом сюди, до Кедрової палати, приїздив Митрополит Шептицький на віддих. Пам’ятаю, що він тяжко ходив, 16 ст. пластунок на спеціальній ноші принесли його до табору, в гості до пластунів.
Пригадую життя в таборах. День починався з побудки, котру сурмила, здається, ст. пластунка Мусієвич. В майбутньому Софія Мусієвич вийшла заміж за ст. пластуна Яніва. Мусієвич мала псевдо (Мошко), а Янів (Янкель). Отже, після побудки було миття в гірському потоці, а потім пластова таборова збірка по курінях. Всі одягали однострої. Булава табору стояла справа. Мусієвич – наказна зачитувала наказ і зауваження. Потім давала команду: “На прапор – струнко!”. Хорунжа вносила прапор. Хорунжою була І.Стрийська. Вона і піднімала прапор. Перед війною Ірена Стрийська, як казали у Львові, зхрунілася, тобто вийшла заміж за польського офіцера і виїхала до Польщі, зчезла як українка для нас.
…Під час піднімання прапору ми, пластунки, співали пісню: “Боже, вислухай благання”. Після збірки лунала команда “Розхід!” і ми йшли на снідання в таборову кухню, кожний з своєю менашкою. Кухарем був Січовий Стрілець – усусус…
…Пам’ятаю одну історію з таборування на Соколі. На передодні приїзду до табору І.Чмоли з кімнати командантки табору пропав прапор табору. Дім командантки впирався стіною в темний ліс. В цю ніч дві пари пластунок несли варту і нічого підозрілого не чули. Рано був страшний переполох, бо счез прапор, і раптом з лісу ми почули звуки сурми, а потім рядами в табор в 10-12 год. вмарширували “Лісові Чорти” з Петром Ісаєвим на чолі. “Лісові Чорти” внесли з піснею наш прапор. Здивуванню нашому не було меж. Як вияснилося, вночі “Л.Ч.” викрали незамітно прапор через вікно, з боку лісу. В той час в таборі, згадую, була і сетра П.Ісаєва. Згадую жартівливу пісню про “Лісових Чортів”:
…Ми Чорти Лісові
Офермаки страшні
І великі є знас маркеранти,
Бо як крикне Чмола:
“До роботи пора!”
Всі, мов кури, втікаєм на банти”…